Последние посты
Книжковий клуб | Рецензії
7 сент., 11:21
Задивлялась на цю книгу ще в оригіналі англійською, а тут на Yakaboo знайшла український переклад🔥Я на початку і мені подобається)"Можливо, вам варто з кимось поговорити. Відверті нотатки психотерапевта" - це психотерапія навпаки. Ми приблизно розуміємо, що рухає клієнтами психотерапевтів, але психотерапевти - теж люди.По той бік кімнаті (в кріслі психотерапевта) теж бушують пристрасті. Лора Ґоттліб пише з гумором і якось "по-людськи"😀 Не знаю, як це пояснити. Без всіх цих професійних термінів, і з великою емпатією.
Книжковий клуб | Рецензії
4 сент., 14:47изменён
“Сонячний промінь у холодній воді” Франсуаза СаганПроковтнула за два дні “Сонячний промінь у холодній воді” Франсуази Саган.І в мене виникло питання: чому в хорошому романі обов’язково хтось має померти? Ніби, якщо кохання було справжнє (а в книгах факт наявності кохання ніколи не ставлять під сумнів) — то, будь ласка, давайте помирайте в кінці😐Уявіть, якби за цим принципом жили реальні люди у реальному житті? Можливо, я перечитала психологічних книжок, але в мені миттєво вмикається скептик, коли герої на сторінках плутають пристрасть з коханням, а перші півроку спільного життя — називають кінцем кохання (кінцем пристрасті)🙍♀️Але я відволіклася.За сюжетом паризький журналіст і гульвіса приїздить у провінцію до сестри з чоловіком рятуватись від депресії. В Парижі він залишає коханку (яка йому набридла) і
Книжковий клуб | Рецензії
2 сент., 12:55
«Настільна книга успішної жінки» Вікторія Пруднікова#книжкові_цитати
Книжковий клуб | Рецензії
20 авг., 09:37
Втіленням чесноти в такі епохи вважається жінка, яка віддається іншим лише в період вагітності, винуватцем якої є її чоловік, оскільки останній вже не ризикує в такому разі виховувати чужих дітей. «Вагітна жінка не може бути невірною», — гласило поширене прислів'я.________________Придворні дами часто становили не що інше, як офіційний гарем князя. Належність до чину придворної дами часто означала лише те, що ця дама удостоїлася честі прикрасити ложе короля або честі прийняти на своєму ложі його чи принців.Для контексту: прислів'я (популярне в добу Ренесансу), яке пояснює, що відбувалося за закритими воротами монастрів:«Було лише три цнотливі черниці: одна втекла, друга втопилася, третю досі шукають».#книжкові_цитатиКнижковий клуб | Рецензії
20 авг., 09:29
Книжковий клуб | Рецензії
20 авг., 09:29
Книжковий клуб | Рецензії
17 авг., 18:27
«Принц Модільяні» Анджело Лонгоні🖤Останні два тижні я прожила в богемному Парижі початку XX століття.Хоча стартує все не там — а в Ліворно, на півночі Італії, де народжується талановитий єврейський хлопчик-італієць, який ще змалечку вільно говорить французькою. Майбутній геній постімпресіонізму. Амедео Модільяні.З дитинства він хворіє на туберкульоз — і саме ця хвороба визначає весь його шлях. Модільяні знає: часу мало. Тому живе не на 100% — на всі 300.Бути бідним художником — це одне. Бути бідним художником у Парижі — це кураж, який не закінчується ніколи. У барі, де збираються колеги, п’єш з Пікассо. Крутиш романи з натурщицями, поетесами, журналістками. Влаштовуєш шалені вечірки й оргії. Вино, абсент, заборонені речовини — і в проміжках між усім цим малюєш картини й ліпиш скульптури, які після твоєї смерті продадуть за мільйони.Через постать Модільяні автор показує, як
Книжковий клуб | Рецензії
17 авг., 15:40
#цитата_тижня
Книжковий клуб | Рецензії
12 авг., 06:56
"Тисяча осяйних сонць" Халед Хоссейні🌙Взяла цю книгу для "легкого літнього читання" — і кілька вечорів поспіль ходила сама не своя💔Афганістан, десятиліття війни. У центрі сюжету дві жінки, Маріам і Лейла, яких доля (точніше, один доволі мерзенний чоловік на ім'я Рашид) робить дружинами одного й того ж чоловіка.Спочатку я думала: ну ось, зараз буде класична історія суперництва двох дружин. І перші сто сторінок так і є — холодно, вороже, обидві одна одну ледь терплять.А потім щось поступово змінюється, бо замість суперництва ці дві жінки стають єдиною опорою одна для одної в світі, де в них відібрали буквально все: голос, вибір, майбутнє, навіть право виходити з дому без дозволу.Попереджаю, що в книзі багато насильства. Проте мене найбільше зачепило не це. Зачепило, як ці дві героїні по-різному приходять до сили.Маріам — незаконнонароджена, все життя вчена "не займати
Книжковий клуб | Рецензії
11 авг., 16:10
Дорогі книголюби📚Тут простір - де ми говоримо/дискутуємо про сюжети книг, а не цькуємо за читання книг не тією мовою.Для тих, хто не в курсі: я не популяризую російські книги і не купую їх. Тут я ділюся враженнями від прочитаного без заклику купувати чи не купувати ці книги. Жодна рецензія тут не є проплаченою - я просто ділюся книгами, які знайшла цікавими.Ображати мене і соромити на МОЄМУ каналі я не дозволяю. Можливо, я не ваш книжковий блогер - ви маєте повне право відписатися. It’s ok. Якщо все одно хочеться хейтити - я вас забаню.Всім іншим - добра-бобра і критичного мислення🤍 Keep going🙏🏻Книжковий клуб | Рецензії
9 авг., 08:34
“Останется при мне” Волес Стегнер💔Давно мене так не бісили зачіпали герої книги! Цей роман просто вимагає обговорень і рефлексії🙍♀️Перед нами історія двох молодих сімейних пар в невеликому американському місті. Події розгортаються у 30-х роках двадцятого століття. А наратор (яким в цій книзі виступає один із головних героїв — Ларі — розповідає про них в ретроспективі, в часи коли йому за 60).Ларі і Салі щойно одружилися. Бідні, як церковні миші, проте з великою жагою до життя, вони приїздять до центральної Америки, куди Ларі (письменника-початківця, що подає надії) запрошують на тимчасову посаду викладача в університеті.Тут на одній із вечірок в університеті вони знайомляться з Сідом і Чаріті. Сід — теж молодий професор, а Чаріті — його блискуча (інше слово тут важко підібрати) дружина, ентузіазм якої рухає весь сюжет.Ці пари з абсолютно
Книжковий клуб | Рецензії
6 авг., 09:03
Що мені треба для щастя? Просто щоб спала спека і я прийшла працювати до річки💦Книжковий клуб | Рецензії
2 авг., 17:46
Якось на хвилі популярності “успішного успіху” в мене сталася дискусія з адептом бізнесової літератури. Мій опонент топив за те, що художня література — це втрата часу, бо “все вигадане і не дає керівництва до дії”.У мене і зараз підгорає від всіх цих бізнесових рефератів про “чорного лебідя” та “як не просрати свої 20/30/40”. Тоді ж я сказала, що художка вчить одній із найважливіших якостей у сучасному світі, чому не навчить жодна бізнесова книга — емпатії.Зараз же (з висоти свого досвіду — хо-хо-хо), я би додала: 99% бізнес літератури — це туторіали з хорошим маркетингом, не більше. А от якісна художня література — це герої, які продовжують жити в твоїй голові навіть після того, як ти закриваєш книгу.Вони можуть надихати тебе, дратувати, викликати жах чи тиху радість. Ти читаєш про чужі життя і (о диво!) ти читаєш про себе.Не в тому сенсі, що ти і є кимось із героїв. Ти простоКнижковий клуб | Рецензії
2 авг., 13:07
Sunday reset🌿
Книжковий клуб | Рецензії
1 авг., 13:49
Серпень - мій улюблений літній місяць🌿Є щось прекрасне у завершенні літа. Вже після Купайла я почала ловити себе на відчутті осені. Якась ледь помітна, але відчутна зміна.Якось у липні йшла по старій вуличці Вроцлава і вітер підняв в повітря листя. «Ось вона осінь» - відвойовує територію у літа.Зібрала літні спогади, які ще тривають.А які ваші відчуття? Чекаєте на осінь?
Книжковий клуб | Рецензії
30 июл., 16:40изменён
Я маю дивну схильність асоціювати певні книги і фільми з сезонами. Часами — навіть з місяцями.Наприклад, Сорентіно для мене літній режисер. І “Назви мене своїм іменем” з юним Тімоті Шаламе — must watch саме влітку.Щодо книг — вважаю, що “Сто років самотності” Габріеля Гарсіа Маркеса варто читати саме в серпні. Можливо, тому що я прочитала вперше цю книгу саме в серпні (а потім перечитувала ще раз теж у серпні😀).Я до чого — от він ідеальний час прочитати цей шедевр!❤️ Тут я ще раз додам свою рецензію на цю книгу (хто не читав).А ще на Netflix 5 серпня має вийти другий сезон серіалу за мотивами “Ста років самотності”. Лишаю вам трейлер⬇️https://www.youtube.com/watch?v=F7iKrcc5L3MP.S. перший сезон того року я проковтнула і лишилась у захваті❤️🔥Книжковий клуб | Рецензії
30 июл., 10:12
"Цифровий мінімалізм" Кел Ньюпорт👩💻Літо в розпалі, як і мій нечитун.Як не хочеться вдягати на себе зайвий одяг, так не хочеться вантажити себе складною прозою. Тому читаю щось під настрій — легке, не довге, корисне.З останнього — “Цифровий мінімалізм” Кела Ньюпорта. Зазвичай такі історії де 4 параграфа розкатують на 200 сторінок я оминаю. Тут — виняток.Щоб ви розуміли: вже в процесі читання я видалила з телефону Instagram, Threads, LinkedIn і ще парочку додатків в які залипала без причини. Лишила тільки на лептопі. Планета не зійшла з орбіти, а часу вивільнилось ого-го!Взагалі книга змусила замислитись. Як щось нове і популярне (читай інноваційне) проходить шлях від елітарного до дурного тону.Раніше сидіти в черзі і дивитись в смартфон було круто. Потім — стало нормою. Тепер, коли з 10 людей в черзі 9 гортають стрічку в телефоні, а 1 — читає книгу, ми його виокремлюємо.
Книжковий клуб | Рецензії
8 июл., 15:09
На вихідних вдруге брала участь в книжковому клубі офлайн. Читали і обговорювали “Велнес” Нейтана Хіла.Книжку я думачала (на 788 сторінок) і вона мені зовсім не зайшла. Ось так теж буває. Читала лише заради обговорення. Тому й писати про неї не хочу (тут вирішила писати тільки про ті книги, які сподобались).Але з зустрічі залишились теплі фото — і за це дякую😄🤍
Книжковий клуб | Рецензії
2 июл., 10:31
Бути авторкою Book Channel в Telegram (як і будь-якого channel для душі, а не по роботі) — вічні ups and downs🙄Покладатися на мотивацію — помилка. Але якщо я тут не чесна, то навіщо все це? Тому пости виходять, коли виходять, а не коли треба.Червень вийшов такий енергійний, що мені навіть сподобалось. Спишемо з радарів такі речі як духота і спека (вічні супутники літа), і залишиться багато приємних спогадів.Я вперше побувала в Чехії, пройшла кілька важливих навчань (одне ще в процесі), провела першу PR-консультацію, сіла на шпагат(!), знайшла нову репетиторку з іноземної мови. А ще взяла участь у книжковому клубі офлайн (було так добре!).Були і фейли. Я не набрала людей для книжкового клубу онлайн — довелось його скасувати😔Можливо, ще не час. Або книга була не та. Або я не “прогріла” аудиторію — питання риторичне.Я в червні прочитала “Пройти крізь стіни” Марини Абрамович — і
Книжковий клуб | Рецензії
17 июн., 09:40
Вайб середи👿
