Latest posts
Padre Poltava
20 Sept, 11:42
На фото наш хуторянський богомол їсть зелену сарану. Богомол завжди перемагає. Гарної неділі вам, парафіяни!
Padre Poltava
20 Sept, 05:15
"Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною" (Мк. 8:34).Зректися себе - не означає знищити себе. Треба зректися самолюбства, того "я", яке хоче поставити себе в центр усього.І це особливо гостро звучить під час війни. Ми щодня вчимося тому, що християнин називає самовідданням: власне життя перестає бути найвищою цінністю, коли заради іншого ти готовий ризикувати ним. Але Євангеліє говорить ще глибше. Хрест - це не просто страждання. Це перехід від життя "для себе" до життя "за когось". Тому слова Христа про втрату душі - не про культ смерті. Вони про любов, яка сильніша за страх смерті. І саме тому після слів про хрест Христос говорить про Царство, яке приходить у силі. Бо ми не поклоняємось смерті.Ми дивимося на Хрест і знаємо: смерть може забрати тіло, але не може перемогти любов. Бо за Хрестом уже стоїть Воскресіння. І якщо нам доводитьсяPadre Poltava
16 Sept, 17:36
Кажуть, що люди не постраждали, слава Богу. АЛЕ МЕНЕ ОСОБИСТО ДУЖЕ БЕНТЕЖИТЬ ДОЛЯ РОЯЛЯ НА ЯКОМУ ГРАВ ЗЕЛЕНСЬКИЙ.
Padre Poltava
15 Sept, 07:42
Розчарування православ'я — одне з основних завдань, що сьогодні стоять перед православними. Бо темний народ досі часто сприймає Таїнства та інші священнодійства як камлання: батюшка щось прошепотів, покропив, покадив — і космос має негайно відреагувати. "Колдуй, бабка, колдуй, поп..." Так народжується зачароване православ'я. Там усе таємниче, але мало що зрозуміле. Все заплутане, обвішане прикметами, страхами, "мені одна бабця казала" і сакральними технологіями на всі випадки життя. Захворів — освяти. Посварився — замов молитву. Загубив гроші — постав свічку. Хочеш, щоб сусід подавився — тут уже, правда, складніше, але народна кмітливість і тут щось придумає. А Христос прийшов не для того, щоб усіх заморочити. Христос воплотився, щоб морок розвіяти. Євангеліє не перетворює людину на споживача магічних послуг при храмі. Воно повертає їй розум, свободу, відповідальність і здатність бачитиPadre Poltava
14 Sept, 15:46
Я гуманітарій. Я не розумію нашого прем'єра. Викликаю експертів. Пояснювальну бригаду. Просто небайдужих громадян із калькулятором. Поясніть мені, шо він каже? Бо за останні дні в урядовій арифметиці почалася якась особлива форма вищої математики. Спочатку нам повідомляють: знайшли близько 70 млрд грн економії в бюджеті. Потім: через російські атаки на бізнес бюджет може недоотримати близько 70 млрд грн податків. Тобто плюс 70 і мінус 70. Плюс на мінус дає мінус чи щось інше? Чи це бюджетна дзен-медитація: грошей немає, але арифметично все прекрасно. А далі ще цікавіше. Уряд планує передбачити близько 1 млрд доларів на страхування воєнних ризиків, щоб створити резерв для покриття 40-50% збитків бізнесу. Добре. А потім з'ясовується, що нам терміново треба прискорити виконання умов для отримання 29,5 млрд доларів міжнародного фінансування цього року. Для цього уряд має ухвалити 42Padre Poltava
14 Sept, 05:20
Україна на хресті. Воздвиження.Ми живемо в країні, яка знає ціну болю, втрат, крові, поховань, зруйнованих міст і довгих ночей. Ми знаємо, що таке триматися тоді, коли вже майже немає за що триматися. Але саме тому нам особливо потрібен Хрест. Не як декоративний знак. Не як патріотичний сувенір. Не як оберіг. Як єдина справжня опора. Бо наша надія не в тому, що ми достатньо сильні. Наша надія в тому, що Христос уже пройшов шлях до самого кінця людської трагедії - і зсередини цієї смерті відкрив шлях до Отця. Тому, підходячи сьогодні до Хреста, не треба вигадувати багато правильних слів. Є лише одне питання. Чи живе в мені Христос? Бо якщо живе - тоді Хрест уже не тільки переді мною. Він стає дорогою, опорою, дверима. І початком того життя, в якому людина вже не просто дивиться на Бога, а живе Його життям. Хресту Твоєму поклоняємось, Владико. І святеє воскресіння Твоє славимо. ХристосPadre Poltava
13 Sept, 04:54edited
14 вересня, понеділок, - Воздвиження Хреста Господнього Літургія о 8.30 Хто не має можливості бути на службі, можна писати імена в коменти. Картки для пожертв (за бажанням) Приват 4149 6293 7221 6259 Моно 4441 1110 4323 4644
Padre Poltava
12 Sept, 16:25
"І ніхто не сходив на небо, як тільки Той, Хто зійшов з неба, Син Людський, що є на небі". У цих словах - вся таємниця Христа. Бог сходить до людини, не залишаючи неба. Логос приймає людську природу, входить у нашу смертність, щоб у Ньому людське знову поєдналося з Божественним. Тому хрест - не просто місце смерті. Це місце, де смерть починає перетворюватися на життя. Бог не просто прощає людину. Він піднімає її до Себе. "Так полюбив Бог світ..." - означає, що Божа любов не залишає творіння у його падінні. Вона сходить у саму глибину нашої немочі, щоб вивести звідти до життя. Бог стає людиною, щоб людина стала причасною Богові. Він сходить до нас, щоб підняти нас.
Padre Poltava
11 Sept, 13:03
Не бачу сенсу коментувати всі корупційні скандали, пов'язані з найвеличнішим і його "офісом приречених". Мені вся їхня дріб'язковість у величезних масштабах була зрозуміла ще у 2019-му. Але мене так задрало наше інфантильне суспільство. Воно то давиться від злості, то давить на жалість. Воно ненавидить справді розумних і захоплюється тупими крадіями. Воно спочатку власноруч ліпить собі ідолів, а потім, коли ідол виявляється звичайним гопником із доступом до бюджету, починає ридати: "Ну як же так?!" Звісно, мені як антропологу цікаво спостерігати за недолугими спробами обмежених людей ліпити собі кумирів, поклонятися їм, а потім вигадувати моральні виправдання власному поклонінню.Але є одна проблема: я змушений жити в цьому цирку.І це вже дістало. Зрештою, я людина літня. Хочеться стабільності, спокою, тиші, книжки почитати. А не оце все: "Каралєва", "трофей", "подаруночки", "ой, аPadre Poltava
10 Sept, 10:49
Страх і відчай знову приволокли його до порогу Всевишнього. Двері, як завжди, були відчинені.Але він, як завжди, боявся увійти. Стояв на порозі, переступав з ноги на ногу, згадував усі свої провини, невдачі, дурні слова і невиконані обіцянки.А по той бік дверей було тихо. Ніхто його не кликав. Ніхто не виганяв. І тільки світло падало йому під ноги.
Padre Poltava
8 Sept, 05:26
Різдво Богородиці - початок нового світу. Народжується Та, яка стане храмом Бога. Не палац, не бетонна імперія і не вся ця людська велич, якою ми так любимо хизуватися, а маленька Дівчинка, яка не має нічого, крім чистоти серця. Вона стане ковчегом, що вмістить не кам'яні скрижалі Закону, а Самого Живого Бога; стане брамою, через яку у світ увійде Христос, і новою землею, з якої виросте Життєдайний Плід.Бог не зневажає людську неміч, а саме через неї починає нове творіння. Безплідні Йоаким і Анна отримують дитину, а через цю Дитину людство отримує шлях до Бога. Там, де людина вже бачить кінець своїх можливостей, Бог відкриває початок. Особливо добре це розуміється під час війни. Справжній новий світ не починається з гучних перемог, імперій чи кількості зброї. Він починається з серця, яке говорить Богові: "Нехай буде за словом Твоїм". Тому Різдво Богородиці - це не тільки пам'ять проPadre Poltava
6 Sept, 10:54
Весілля вже почалося "Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справив весілля синові своєму..." Ми часто думаємо, що бенкет Царства буде колись, після смерті. А Христос каже "Весілля готове". Христос уже прийшов. Людська природа вже поєднана з Богом у Ньому. Царство вже посеред нас. Нас уже запрошено. Але запрошені відмовляються. Один пішов на поле. Інший - на торгівлю. Не тому, що вони ненавидять царя. Просто у них немає часу. Хіба не так живемо ми? Робота. Гроші. Телефон. Новини. Проблеми. Плани. І все це може бути добрим. Але можна настільки зайнятися Божими дарами, що забути про Самого Дарувальника. А потім приходять усі - "і злі, і добрі". Бог не чекає, поки ми станемо ідеальними. Він кличе нас такими, якими ми є. Але весільна одежина потрібна. Бо прийти до Христа - ще не означає дозволити Христу змінити себе. Весільна одежина - це нове життя. Любов замість ненависті.Padre Poltava
4 Sept, 04:14edited
Щоб бути в тренді, теж запощу полтавського Шекспіра. Як вважаєте, ця тітонька не дуже псує вид?
Padre Poltava
3 Sept, 04:05
Казка закінчується не тоді, коли дочитаний останній розділ. Казка закінчується тоді, коли на неї немає часу. Коли людина стає настільки зайнятою, настільки дорослою, настільки серйозною, що їй уже не до казки. Коли є час на роботу, гроші, новини, телефон, зустрічі, плани, дедлайни, чужі проблеми, власні проблеми - на все є час. Крім казки. Спочатку казку ставлять у довгий режим очікування. Вона десь пилиться, припадає хламом, мовчить. Іноді про неї згадують. Відкривають - І казка оживає. Вона знову починає вірити у свого героя. Знову чекає. Знову шепоче свої слова, які колись могли змінити життя. Але періоди забуття стають дедалі довшими. Потім казку ставлять на якусь далеку поличку пам'яті. Подалі від гріху. Бо казка небезпечна. Коли її згадують, вона будить совість. Коли її читають, вона змушує ставити незручні запитання. Коли в неї вірять, доводиться щось змінювати. А це вже надтоPadre Poltava
2 Sept, 11:47
Церква з курсів порятунку потопаючих поступово перетворюється на школу зі вільним графіком відвідування. І ось тут дуже важливо керівному складу і вчителям не жити у позаминулому столітті, не триматися за стару систему лише тому, що колись вона працювала. Бо людина, яка перестала приходити до школи, не обов'язково перестала шукати знання. Можливо, вона просто більше не бачить у нашій школі відповіді на свої запитання. І тоді проблема не тільки в тому, що учні перестали ходити на уроки.Церква не може змінити Христа. Але вона повинна постійно перевіряти, чи не стала її власна форма перешкодою для зустрічі людини з Христом. Бо школа, яка боїться змінити розклад, зрештою може залишитися школою без учнів.Найстрашніше для школи — не порожній клас. Найстрашніше — коли вчителі продовжують читати урок тим, хто вже пішов.Padre Poltava
1 Sept, 15:33
Культура – це більше, ніж мистецтво чи збереження традицій. Це те, що формує нашу ідентичність, допомагає суспільству вистояти під час війни та визначає, якою буде Україна після перемоги.19 вересня 2026 року в Полтаві відбудеться культурний форум «Сенси, що тримають».Це буде простір для відкритої розмови про культурну спадщину Полтавщини, сучасні культурні ініціативи, українську мову як простір свободи, підтримку людей, які створюють культуру, та роль культури у формуванні української ідентичності й стійкості громад.До участі запрошуємо діячів культури, митців, представників громад, освітян, дослідників, громадських активістів та всіх, хто створює, зберігає й розвиває українські сенси.📅 19 вересня 2026 року 📍 ПолтаваРеєстрація на форум відкрита до 12 вересня за посиланням https://forms.gle/ufZJqmPjx7i4V2Pz8Долучайтеся до розмови про те, що тримає нас як націю – сьогодні таGoogle DocsКУЛЬТУРНИЙ ФОРУМ «СЕНСИ, ЩО ТРИМАЮТЬ»Вітаємо! Ви реєструєтесь на культурний форум «СЕНСИ, ЩО ТРИМАЮТЬ». Це буде простір для розмови про культурну спадщину Полтавщини, сучасні культурні ініціативи, підтримку людей, які створюють культуру, та роль культури у формуванні української ідентичності…Padre Poltava
31 Aug, 11:05
Padre Poltava
30 Aug, 17:52
Добраніч)
Padre Poltava
30 Aug, 05:37
Дуже легко читати Євангеліє як книгу, про минувщину. Але Євангеліє - це розповідь про нас. І притча про злих виноградарів (Мф.21.33-42) теж про нас. Виноградник - це дар Божого творіння, людина отримує вже готовий світ. Виноградник - це не просто "майно". Це творіння, довірене людині для того, щоб воно принесло плід і повернулося до Бога.Виноградарі - ті, хто переплутав "мені довірено" з "це моє". Тоді дар перетворюється на власність, а власність - на ідола. Тому виноградарі фактично говорять: "Господар не потрібен. Нам достатньо виноградника". Це і є духовна трагедія людини. Слуги господаря - це пророче Слово Бог постійно звертається до людства через пророків, Писання, совість, події, людей, які нагадують нам, кому належить наше життя. Але людина може вбивати посланців не тільки буквально. Ми вбиваємо пророче слово в собі, коли воно говорить те, чого ми не хочемо чути. Виноградарі -Padre Poltava
28 Aug, 06:43
30 серпня, у неділю після літургії, будемо служити молебень перед початком навчання. Та й за всіх, кому бракує мудрості. Пишіть імена на молебень в коментах у стовпчик. За бажанням картки для пожертв Приват 4149 6293 7221 6259 Моно. 4441 1110 4323 4644 PayPal strierej@gmail.com
Related Channels
Other channels in the same section of the catalogue.
