Latest posts
Українська поезія
1 Sept, 20:15
коли повертається світ спиною і знов поміж нами відстань і стіни говори зі мною говори зі мною хай навіть слова ці нічого не змінятьі коли вже довкола пахне війною і вже розгораються перші битви говори зі мною говори зі мною бо словом також можна любития одне лиш знаю і одне засвоїв і прошу тебе тихо незграбно несміло: говори зі мною говори зі мною і нехай твоє слово станеться тіломІздрикУкраїнська поезія
18 Aug, 15:28
forwarded from @iyakiva
починати любити першою, як починають новий день, не знаючи, чи складеться він у чіткий фотознімок, чи стане він доброю пам’яттю, чи втече з вудочки думки, як слизька риба життя, ця насмішкувата вертихвісткаяк починають нову книжку – писати, не уявляючи всіх подробиць, читати – не знаючи, чи дійдеш до останньої крапки, чи кинеш на пів дорозі, гортати – вдивляючись в обриси літер, обдумувати – як приміряють вбрання перед дзеркаломяк починають вчити мову – плутаючись у словах, червоніючи, наче яблуко влітку, що врешті стало дорослим і голим, боячись, що порозумітися ніколи не вийде, а все ж продовжуючи вслухатись в її чудернацьку музику всім своїм тілом, кожним порухом серця, тремкими пальцямияк починають знайомство із морем – торкаючись босими ногами боязко, обережно, прокладаючи шлях у самісіньку глибину його спокійної мудрості, що то накочує на тебе хвилею, то котиться геть, якУкраїнська поезія
10 Aug, 12:17
Країно чорних брів й важких повільних губ, Темнавих губ, що їх не процілуєш, Як тепло ти лежиш! Як тепло ти німуєш! І понад нами місяць-однолюб!Лиш очерет навстоячки щось пише, Навпомацки по шепітній воді, І над водою й очеретом тиша Виводить в небо зорі молоді.Там час себе по ниточці тороче, А тут, а тут, де все тривога й щем, Де до душі душа притислася і хоче Іще, іще!.. Але куди ж іще?..ВінграновськийУкраїнська поезія
5 Aug, 19:57
Засинаю без тебе — і сниться, що між нами літа, а не дні, що розлука з тобою — в'язниця, де судилось каратись мені,де в тісному квадратику неба то зоря, то пташина майне, де мені вже нічого не треба, тільки б ти пам'ятала мене,де без тебе така порожнеча, тільки стіни глухі що не крок, де всього лиш за думку про втечу, як за втечу, доточують строк.Анатолій КичинськийУкраїнська поезія
2 Aug, 12:30
ТИ НЕ ПРИЙШЛА Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в безодні… Ти не прийшла в вечірній час.Тебе, здавалось, ждало море, І все не гасли скелі гір, І все дивилися в простори… І довго їх останній зір Шукав тебе і гас на морі. Ти не прийшла в вечірній час… Самотньо сонце попрощалось, І сумно, сумно день погас… Когось, мов, серце не дождалось, Хтось не прийшов в вечірній час.Олександр Олесьhttps://youtu.be/dWjNGb-WsIE?si=hv09smgBPV05psylYouTubeЗагата | Олександр Олесь - "Ти не прийшла"ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (1878–1944) — український поет, драматург, представник символізму. Справжнє ім’я — Олександр Кандиба. Народився 5 грудня (23 листопада) 1878 року в містечку Білопілля на Харківщині (нині Сумська область). Навчався в хліборобській школі, згодом…Українська поезія
26 Jul, 14:26
Кожного разу, коли вони зустрічалися, коли сварилися і сперечалися, все перекочувалося і не закінчувалось, і кожного разу повітря засвічувалось, з очей виганяючи найменший сумнів, і історія їхніх дивних стосунків не мала продовження і жодного змісту, але варта того, щоби її розповісти.Коли вони втомлювалися і поверталися, коли вивітрювалися і не віталися, боролися вперто зі своїми видіннями, і говорили тільки з псами і тінями, вони трималися болю і відчаю, знаючи, що тільки їхньою вбивчою, понівеченою, північною ніжністю можна посперечатися з вічністю.І коли їх вчергове ламало і кидало, і планети над ними пливли розхитано,Українська поезія
10 Jul, 12:30
ЕККЛЕЗІЯСТ 2.0є час обіймати — і час уникати обіймів є час щоб єднатись — і час залишатися вільним є час на розмову — і час німувати у тиші є час для любові — і є для байдужості ніша усьому свій час і усьому доречна хвилина і хвиля що винесла нас теж невдовзі відрине і ніжність що нас підриває колись та й погасне по-іншому тут не буває — живе те що вчасне а що не на часі — те так і загине невчасним бо виключно вчасно із нами трапляється щастя тож будьмо уважні і будьмо для себе доречні уміймо відважно дозволити іншому втечу є час щоб кохати — й кохання що часу не знає є час обіймати — і я от тебе обіймаюІздрикУкраїнська поезія
9 Jul, 13:46
«Щоб полюбити, треба звикнути…» Як часто брешуть мудреці. Щоб полюбити, треба зникнути, Й прийти по вранішній росі, І впасти в землю стиглим житом, І знов зійти для юних битв… Щоб полюбити, треба жити! Любов — життя! А що зробити, Щоб і тебе хтось полюбив?СимоненкоУкраїнська поезія
8 Jul, 17:55
Цвіте тобою кожна ніч, І кожний день тобою повний. О, як забути ніжність віч, І палкість рук і шал любовний?Але слова згубила я: Чи ти сказав мені "єдина"? О, любий, знов твоє ім’я В моїй душі немов перлина.Наталя Левицька-ХолоднаУкраїнська поезія
7 Jul, 07:45
Коли ми питали його про релігію, він усміхався і гнув свою лінію: «Моя релігія - це трамвайні маршрути, це погляд жінки, яку не можу забути. Це намоклі вночі переходи, місто, втомлене від негоди, думки про безсмертя і пʼяні пісні, сумний світлофор і нічні ліхтарі» Тоді ми спитали про поклоніння. «Я завжди поклоняюсь її терпінню. Поклоняюся сміху, який чую досі. Поклоняюсь псалмам у її волоссі. А ще поклоняюся сигаретам, відкритим кіоскам і мертвим поетам, першому снігу й останній грозі, її татуюванню на лівій нозі.» Ми врешті спитали його про віру. «У справах віри головне знати міру. Я вірю, можливо, не так, як усі. Я вірю в маршрутки, метро і таксі. Я вірю, що смерть - вона як субота. Легкий відпочинок після роботи. Я вірю у бідність. Багатство - це дим. Я вірю також, що помру молодим. І є те, в що я вірю найбільше, що знаю: наше дивне життя є одним із різновидів раю, просторим іУкраїнська поезія
6 Jul, 09:41
Коли б тобі бажав я сліз, і муки, І кари найстрашнішої бажав, Я б не викручував Твої тендітні руки І в хмурім підземеллі не держав.Ні, я б не став тебе вогнем палити, З тобою б розквитався без жалю: Я б побажав тобі когось отак любити, Як я тебе люблю!Симоненкоhttps://youtu.be/fnTMU5YuueI?si=4tmehPeff1WXOQD1YouTubeTESLENKO - Щоб полюбити (на вірші В. Симоненка)Слухати новий альбом на вірші В.Симоненка 👇🏻 https://bfan.link/simonenko-z-lyubov-yu TESLENKO: Instagram: https://www.instagram.com/teslenkoofficial?igsh=MWUzZmRlaGZ3N21xcg== TikTok: https://www.tiktok.com/@teslenkomusic?_r=1&_t=ZS-97LFvSUhUv4 Facebook:…Українська поезія
5 Jul, 12:10
Я хочу знати, любиш ти мене, чи це лиш сон, який уже не сниться? Моєї долі пекло потайне, моя сама від себе таємниця!Чи ти за мене душу віддаси, чи розміняєш суєтно і дрібно? Краса — і тільки, трішечки краси, душі нічого більше не потрібно.Чи, може, в цім калейдоскопі літ, де все нещадно звичне І щоденне, ти просто мені дивишся услід і трохи любиш сни свої про мене?Ліна КостенкоУкраїнська поезія
27 Jun, 10:37
Простір між рядками.Цей канал з’явився і триває як простір поезії, що існує без поспіху, алгоритмів, чи реклами. Тут важливі тексти, імена й тиша між рядками.Я веду його як незалежний поетичний простір: відбираю тексти, знайомлю з відомими й маловідомими авторами, бережу інтонацію і ритм цього місця.Якщо Вам важливо, що цей канал існує, якщо Ви читаєте і повертаєтесь — Ви можете підтримати його фінансово.Це не обов’язок і не підписка. Лише спосіб підтримати простір, у якому поезія може відбуватися.🫙 Підтримати канал:https://send.monobank.ua/jar/9nL9PwgSsA💳Номер картки банки 4874 1000 2399 9454send.monobank.uaБезпечний переказ коштівНадсилайте безкоштовно та безпечно коштиУкраїнська поезія
21 Jun, 17:21
Мудрості не вивчитись чужої, — Треба помилятися самим. …Скільки слів лишилося від Трої, Що забрав собі на оди Рим?А проте вчитайся в кожну кому,— Всякий промовлятиме рядок: Краще помилятися самому, Ніж чужих навчитись помилок!ПлужникУкраїнська поезія
20 Jun, 16:29edited
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!А це уже віки. Ніхто уже й не зна, в туманностях душі чи, може, Андромеди — я в мантіях дощу, прозора, як скляна, приходжу до живих, і згадую про мертвих.Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю. Він добре вам зіграв колись мою присутність. Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутніть.КостенкоУкраїнська поезія
18 Jun, 12:52edited
Не руш моїх кіл — мої кола тобі не належать. Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил, Потроху штормить, і безлюдніє пляж. Починається нежить. Збирай рушники й парасолі — не руш моїх кіл.Вони самоправні — як в камінь вціловані морем, Але і зникомі — піском-попід-вітром крихкі… Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра, То власне тому, що над міру винищував кіл! А я свої довго плекала (ховала, ростила…) — Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким, Що — ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла, У нашому світі! Ніколи. Ні в чому. Ні з ким.При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?.. А ти їй смієшся — мов зараз готовий на скін, І все, що я можу насправді для тебе зробити, — Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл! Про це — всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!),Українська поезія
16 Jun, 16:50
Що вона потім робила, куди пішла, з хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці, коли її темне вікно роз’їдала імла, як іржа роз’їдає старі есмінці?Курила бельгійський тютюн, міцніший, ніж зазвичай. Сварилася з поліцейськими – п’яна і грізна. Любила сухе вино, пила у фаст-фудах чай – індійський, мов океан, чорний, як власна білизна.Й пила за те, що ніхто не зможе її знайти, за те, що проймається спокоєм душі золота матерія. Лежала на теплому спальнику – оголена, мов дроти, тиха, наче вода, сонна, ніби артерія.Що по ній залишилось? Якісь борги, які я поволі сплачував, книги і мапи, якісь випадкові друзі, якісь вороги, яких я насправді не знав, хоч насправді мав би.Лишилися речі в її шухляді, ніби в журбі, календарик із її місячними, щоби я не міг помилитись. Лишилась бритва, яку я врешті забрав собі, і завжди різав обличчя, намагаючись поголитись.ЖаданУкраїнська поезія
15 Jun, 15:39
Київ з лівого берегаВітай, замріяний, золотоглавий На синіх горах… Загадався, спить, І не тобі, молодшому, горить Червоних наших днів ясна заграва.Давно в минулім дні твоєї слави, І плаче дзвонів стоголоса мідь, Що вже не вернеться щаслива мить Твого буяння, цвіту і держави.Але, мандрівче, тут на пісках стань, Глянь на химери барокових бань, На Шеделя білоколонне диво:Живе життя, і силу ще таїть Оця гора зелена і дрімлива, Ця золотом цвяхована блакить.Українська поезія
14 Jun, 15:03
NOTHING BUT SEXхто скаже їй крім мене що пізно вже втікати? хто скаже їй крім мене що є ключі від хати? що листя вже зелене - хто скаже їй крім мене?хто скаже їй крім мене яка вона чудесна? кому вона крім мене знесе вогонь небесний? і з ким вона крім мене така пекельно чесна?а хто крім нас із нею так може бути тісно ? а хто крім нас із нею звучить неначе пісня?Українська поезія
13 Jun, 12:22
Трава прив’ялена і заніміла осінь… Сьогодні сталось. Що це? Я жива?.. В траві заплутались, розвіялися коси, В гарячці тіло й голова.Зім’ята сукня. На обличчі – мука. Червоні плями в лентах комбіне… І пада вечір у безодню круком, І кличе вечір впасти і мене.На серці якось важко і тривожно. І ти, ніяковий, не можеш приласкать… І те, що сталось, повернуть не можна. І серце холодом стиска…Ти так молив – сьогодні стань моєю. І сталось. О закон буття! Ми у траві забули томик Гейне, — Його листки од вітру шелестять.
Related Channels
Other channels in the same section of the catalogue.
